Виступ Міністра соціальної політики України Марини Лазебної на 66-й сесії Комісії ООН зі становища жінок:
"Сьогодні я не маю часу на доповідь.
Як не має часу кожна жінка в Україні.
Кожен чоловік.
Кожна дитина.
Насправді весь світ не має часу.
Але не всі ще усвідомили це.
Тому сьогодні у мене заява.
З 24 лютого цього року єдине, на що мають час українці – це захищати свої родини, дітей, домівки, свободу та право на існування.
Але насправді ми захищаємо демократію та безпеку у світі. Вони виявились надто крихкими.
Ми захищаємо кожного з вас.
Світ бачить як наші міста руйнують авіаційними бомбами, ракетами, артилерією, танками.
Як російська федерація цинічно вбиває мирних громадян України всіх національностей. І російської - також.
Жінки, діти, літні та поранені проводять нескінченні дні в бомбосховищах. Під завалами. Під обстрілами.
Російські військові не дають можливості довезти їм воду, їжу, надати медичну допомогу та евакуювати в безпечні місця.
Це схоже на кіно про другу світову війну.
Але це наша реальність:
- тисячі жертв серед цивільних.
- більше сотні зруйнованих шкіл та лікарень,
- тисячі зруйнованих житлових будинків,
- майже 3 мільйони жінок, дітей, літніх людей, людей з інвалідністю вимушено покинули свої домівки з одним рюкзаком за плечима.
Підприємства зупиняються через небезпеку, люди втрачають роботу, родини втрачають засоби до існування.
Через війну експорт продуктів з України під загрозою. Це виклик продовольчій безпеці в світі.
Наші діти позбавлені можливості отримувати освіту.
Цей перелік злочинів проти людяності можна продовжувати нескінченно.
Ми всі об’єднались для відсічі агресору.
Збройні сили на смерть стоять за кожне село.
У нас черги у військкоматах!
Черги на пунктах здачі крові.
Черги на запис до територіальної оборони.
Ми в цих умовах вчасно виплачуємо пенсії та соціальні допомоги, доставляємо гуманітарну допомогу під кулями, забезпечуємо світло, тепло. Працює транспорт та лікарні.
Проти загарбників піднялись усі.
В Херсоні люди тиждень були без продуктів, але відмовились брати їх з рук російських військових. Селяни голіруч зупиняють танки.
Жінка в Києві з балкону збила ворожий дрон банкою консервованих помідорів. Жінки з інвалідністю на візках в Харкові печуть пиріжки для бійців територіальної оборони.
Кого, скажіть мені, прийшла визволяти російська федерація?
А ще російські війська вбивають нашу планету.
За наказом путіна російські ядерні сили приведено у повну бойову готовність.
Російські війська захопили дві атомні електростанції, підривають нафтобази.
Це колосальні ризики для людства, яких не було з часів «холодної війни»!
Це необхідно зупинити!
Я дякую усім державам, іноземним громадянам, іноземному бізнесу, які розуміють, що це – не війна в Україні. Це загроза для всього світу. І тому вони підтримують Україну та наших громадян на воєнному, дипломатичному, економічному, інформаційному фронтах.
Я дякую за санкції проти російської федерації. За відмову співпрацювати з країною-агресором, продавати або купувати товари у них, інвестувати туди, вести бізнес на їх території.
Дякую за прихисток для наших біженців, за гуманітарну допомогу постраждалим.
Але для захисту майбутнього для світу потрібно більше.
Тому я звертаюсь до вас з проханнями:
- Допоможіть зупинити агресора і повернути мир.
- Допоможіть закрити небо над Україною, щоб росія не вбивала наших дітей з повітря. На землі ми впораємось.
- Допоможіть впровадити санкції, які зроблять неможливою подальшу війну для росії. Щоб ціна знищення миру та безпеки була для росії непідйомною.
- Допоможіть змусити росію створити гуманітарні коридори, щоб ми допомогли вижити мирним людям.
Я вірю, що ви не просто послухали мене.
Ви на мить стали матір’ю з Маріуполя, яка притискає до серця 18-місячного сина, загиблого від обстрілів росії.
Ви стали жінкою з Києва, яка кидає у дрон банку консервованих помідорів.
Ви стали мною, коли я не можу доставити допомогу людям, бо немає гуманітарних коридорів.
Я вірю, що ви розумієте, що у вас немає часу.
І час діяти - зараз.
Дякую за увагу".
