На 39-ій черговій сесії вінницької обласної ради депутати ухвалили низку рішень, які безпосередньо торкаються учасників АТО/ООС (Антитерористичної операції/Операції Об’єднаних сил) на Донбасі. В тому числі, поранених та загиблих, а також їх родин.

Готував проекти рішень департамент соціальної та молодіжної політики облдержадміністрації на чолі з директором Наталею Заболотною, яка успішно презентувала їх народним обранцям під час сесії.

 

- Наталя Михайлівна, скажіть чесно: для вас особисто допомога нашим захисникам є в першу чергу професійним обов’язком і роботою чи все-таки покликом душі і свідомим бажанням сприяти захисту України від російської агресії?

- Звичайно, в останні дні для мене і причетних колег – це, мабуть, в першу чергу, досить відповідальна і складна робота. Ми постійно ведемо цей напрямок, підготували проекти рішень, винесли їх на сесію, вони були схвалені депутатами – це все не так-то просто. Тому це ще й успішна робота.

Разом з тим, у нас є багато інших напрямків діяльності. Та й життя не обмежується однією роботою. І я, і мої колеги – громадяни України, і нам незалежно від роботи небайдужа її доля. Ми вболіваємо за наших захисників і допомагаємо їм не лише в рамках своєї професійної діяльності.

Так що в даному випадку одне одному лише допомагає.

 

- І як все пішло на останній сесії облради?

- Нормально J. Спочатку я звітувала про хід виконання обласної програми підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей за друге півріччя 2018 року і перше 2019-го. Зважаючи на її важливість, я звітую на сесії облради про її виконання щороку.

Найголовніше в цій програмі  - надання одноразової матеріальної допомоги: 60 тисяч гривень сім’ям загиблих і померлих учасників АТО, 30 тисяч пораненим (контуженим, скаліченим, травмованим тощо) учасникам АТО. Ці суми нещодавно були збільшені вдвічі, розпочинали ми виплати з 30 й 10 тисяч відповідно.

Також програма передбачає надання допомоги членам сімей військовослужбовців з нагоди ювілейних та пам’ятних дат - по тисячі гривень до кожної дати.

 

- Вибачте, ви можете нагадати, скільки держава платить родинам учасників АТО?

- Зараз близько 1,2 мільйона гривень сім’ї загиблого. Та від 150 до 600 тисяч пораненим (в залежності від важкості та обставин).

До речі, допомога учасникам АТО передбачена й багатьма місцевими бюджетами. Наприклад Вінниця виплачує по сто тисяч родині загиблого.

- Всі виплати з обласного бюджету проходять через ваш департамент?

- Саме так. Ми готуємо розпорядження голови облдержадміністрації, ми оформлюємо всі документи і направляємо кошти на карткові рахунки. А районні й міські управління соціального захисту приймають відповідні документи від учасників АТО та їх сімей.

 

- Але повертаємося до сесії.

- Також я доповіла депутатам, що з 2018 року на Вінниччині здійснюється санаторно-курортне лікування батьків та вдів з дітками дошкільного віку й молодшого шкільного віку загиблих учасників бойових дій на сході України. Це є певне наше ноу-хау. Адже на державному рівні батьки героїв АТО/ООС загалом не отримують належну увагу

- Мабуть, окрім тих випадків, коли загиблі були неодружені й не мали дітей – тоді матеріальну допомоги від держави отримують батьки.

- Але таке трапляється не часто, здебільшого допомогу отримують вдови та діти. Тоді як смерть дітей підриває здоров’я батьків, позбавляє їх захисту й допомоги від синів. Тому за кошт обласного бюджету і вдови, і батьки загиблих героїв сьогодні проходять лікування, зокрема в санаторії «Авангард» в Немирові. В 2018-му 27 батьків та 4 вдови з дітьми пройшли таке оздоровлення, в цьому році 16 батьків і дві вдови з чотирма дітьми.

 

- Великою проблемою на кожній війні є посттравматичний стресовий розлад. Бійцям переважно складно повернутися до мирного життя. Це проблема психологів та медиків?

- Не тільки! Окремий блок нашої програми становлять різні заходи для сімей учасників АТО, для самих учасників АТО і їх дружин та дітей, спрямовані на соціальну адаптацію вояків та психологічну підтримку їх родин. Це цілий пласт заходів, які в цілому також сприяють реабілітації воїнів та їх родин. Я зараз мабуть всі й не згадаю, але спробую:

Безкоштовні відвідування різноманітних концертів. Возимо діток в аквапарк в Хмельницькому «Сьомий океан» - в цьому році вже 375 дітей учасників бойових дій з Вінниччини там побували. У нас для них працює проект з верхової їзди (на конях, іпотерапія). Возимо діток в Київ в «місто професій», на фабрику ялинкових прикрас. Влітку організовуємо пікніки на природі для сімей учасників бойових дій. Їздимо з дітьми і сім’ями в Карпати, як влітку, так і взимку в гості до Миколая…

Окремо вже традиційно відбувається оздоровлення за кордоном дітей загиблих і поранених учасників АТО. Минулого року їздили в Польщу. А за рахунок коштів державного бюджету в Єгипет. В організованих нами подорожах за рахунок бюджету фінансується лише переїзд, а проживання дітей та програму їх перебування фінансує приймаюча сторона. В цьому році в Польщі в Свентокшиському воєводстві оздоровлювалися 20 діток. До речі зміна маршалека (керівника) воєводства не позначилася на цій практиці – під час перебування у Вінниці на дні Європи він погодився продовжити цю традицію. І це вже четвертий рік поспіль наші діти влітку їздили в Польщу. Вперше відбулася поїдка до Румунії – вісімдесят діток з’їздили в Яський повіт в рамках угоди між департаментом соціальної політики та захисту дітей Яського повіту та нашого департаменту. Знову ж таки, ми фінансували проїзд, а румуни повністю взяли на себе перебування в них наших дітей: екскурсійна програма, розважальна тощо.

Тобто величезний пласт заходів, які покращують емоційний стан сімей учасників АТО, дають їм відчуття, що про них пам’ятають.

До речі, обласна програма передбачає напрацювання навиків наших працівників у спілкуванні з учасниками АТО/ООС - як правильно себе поводити. Адже учасники бойових дій інколи приходять на прийом у знервованому стані. В цьому році ми провели тренінг «Якісна комунікація – запорука соціальної адаптації ветеранів». Тренером був американський психолог Френк П’юселік - учасник бойових дій у В’єтнамі, засновник нейролінгвістичного програмування. Він поділився досвідом організації надання послуг ветеранам в США після війни у В’єтнамі. Там були ті ж проблеми, що і в нас…

 

- Громадські організації працюють з учасниками АТО?

- Обласна програма передбачає співпрацю з громадськими організаціями учасників АТО. Це відбувається на конкурсній основі, порядок проведення якого регламентує Постанова Кабінету Міністрів: оголошується конкурс, і громадські організації мають можливість подати свої пропозиції на розгляд конкурсної комісії.

В минулому році дві громадські організації виграли. З Вінниці обласне товариство психологів та психотерапевтів займалося реабілітацією учасників АТО - консультаціями груповими і індивідуальними. А спілка учасників АТО з Хмільника і Хмільницького району зробили проект вихідного дня для учасників АТО, членів їх сімей та членів сімей загиблих. На цей рік конкурс теж вже оголошений. Але на жаль жодна організація не подала заявку, тому ми подовжили прийом документів.

 

- Наталя Михайлівна, чим ще Вінниччина може похвалитися в питаннях допомоги та захисту учасників АТО?

- Великий блок обласної програми становлять компенсаційні виплати за платне навчання учасників АТО/ООС та їх дітей. В 2018/19 навчальному році 233 студенти отримали компенсацію понад 10 тисяч гривен в середньому. Точна сума залежить від конкретного навчального закладу. Кожного року сесія обласної ради затверджує персональний перелік таких студентів. Наприклад, за начальний рік (2018-2019) ми підготували список на 259 студентів, і він затверджений сесією облради окремим рішенням.

До того ж ми підготували проект окремого рішення про порядок використання коштів, і щойно сесія теж його схвалила. Ним ми розширили перелік осіб, які мають право на цю компенсацію за рахунок здобувачів вищої освіти, які проходять військову підготовку, зокрема в Вінницькому національному технічному університеті, та інтернів, які здобувають ступінь лікаря або провізора.

- Тобто, спочатку програма розповсюджувалася лише на звичайних студентів і тільки зараз додали до неї інтернів та студентів військових кафедр?

- Тому що спочатку в нас не було таких претендентів, а зараз вони з’явилися. Ті ж студенти медики за кілька років вже стали інтернами і звернулися до нас за компенсацію. Зрозуміло, що вони мають її отримувати, але для цього потрібно було рішення обласної ради. Поки що ми маємо двоє інтернів і двоє військових, але можливо їх буде більше. Навчання інтернів коштує 26 тисяч гривен, а на військовій кафедрі в політесі – 7,5 тисячі.

Коли ми започаткували цю програму 3 роки назад, тоді взагалі учасників програми було менше. Що й не дивно – 3 роки назад на Вінниччині було 11 тисяч учасників бойових дій, а сьогодні вже 17 тисяч.

 

- Також на сесії прийнято зміни до програми національно-патріотичного виховання?

- Програма національно-патріотичного виховання в області діє три роки. Але вже частина її розділів втратили актуальність. Ми розробили новий варіант спільно з причетними громадськими організаціями («Пласт», козацького спрямування, інші військово-патріотичні та культурні організації). І його депутати теж затвердили на останній сесії облради.

Ми хотіли позбутися «шароварництва», та розуміли, що недостатньо лише військових навиків. Адже не кожен, хто вміє тримати автомат, є патріотом своєї країни. До того ж, відвертим мінусом подібних програм є те, що важко оцінити результати їх роботи. Сказати, скільки ми за рік виховали справжніх патріотів, неможливо. Через це бувають дискусії з приводу доцільності та ефективності програми на тих же засіданнях комісій обласної ради – деякі депутати чекають швидких однозначних результатів. Разом з тим, з огляду на агресію східного сусіда, переважна більшість впевнена в тому, що така програма потрібна.

Ми підготували проект рішення, який систематизує цю роботу. Тепер маємо створити методичні розробки місцевому рівню. У нас є певні напрацювання, досвід проведення військово-патріотичних таборів з молоддю. Ми маємо узагальнити цей досвід, розробити методичні посібники зі змістом, програмою на 14 днів. Потім проведемо навчання для фахівців на місцях, як проводити такі заходи.

• А «фахівці на місцях» - це хто?

- Переважно працівники освіти та культури. Наприклад щойно пройшло триденне навчання  для викладачів предмету «захист Вітчизни», тому що більшість з них останнім часом ні автомата в руках не тримали, ні смугу перешкод не проходили. Що постійно роблять діти, наприклад, в таборі «Форпост» в Ямпільському районі. Потрібно оновити практичну інформацію і наповнити її сучасним змістом.

Разом з тим, у боротьбі з «шароварництвом» не можна втратити відродження традицій, підтримку народних ремесел, декоративно-ужиткового мистецтва. Це теж певний елемент національно-патріотичного виховання.

- Але ж все це торкається освіти?

- Звісно. Проте в нашій структурі на базі вінницького обласного молодіжного центру «Квадрат» створений відділ національно-патріотичного виховання. І «Квадрат» включений в перелік виконавців цієї програми, щоб займатися нею на постійній системній основі. Ми – департамент – є головним виконавцем і головним розпорядником програми. А співвиконавцями є департамент освіти і науки, управління культури і мистецтв, департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю, управління фізичної культури і спорту, а також райони та міста. Наприклад, бойові козацькі мистецтва – спас, бойовий гопак - фінансуються через управління фізичної культури, але на виконання цієї програми.

- І який бюджет обласної програми національно-патріотичного виховання?

- Близько 1,2 мільйона гривень на цей рік виділено на заходи, які фінансує Департамент. Звісно, потребує програма більше, але ми виходимо з реалій. Плюс ми наполягаємо на співфінансуванні з місцевих і районних бюджетів, на базі яких проводяться заходи.

До речі, до 15 жовтня всі громадські організації, які працюють у цій сфері, мають можливість на виконання цієї програми подати свої пропозиції за установленою формою. Потім відбувається засідання комісії, куди входять представники влади, громадськості та експерти (історики, краєзнавці тощо). Вони оцінюють ці програми, а потім складається календарний план заходів на наступний рік.

Володимир Данильчук